«Житниця Європи», як називають Україну, славиться не тільки пшеницею, але й картоплею, яку називають «другим хлібом». Сьогодні українська картопля, як сировина, на європейському ринку конкурувати з білоруською чи російською не може, бо є «нев’їздною» до інших країн, тоді як продукти її переробки, зокрема, картопляний крохмаль, залюбки купував би увесь світ.

Від занепаду до підйому

Світова тенденція свідчить, що після тривалого періоду (останній спад виробництва крохмалю відбувся 2009 року), спостерігається приріст як виробництва, так і експорту продукту. За 2010−2017 роки вони склали 25,2% і 50,5% відповідно.
У 2018 році, виробництво крохмалю, за оцінкою AgFlour, становило 101 млн т, експорт – 21 млн т (або 21% від обсягу виробництва). Фахівці назвали основну причину росту зацікавленості до крохмалю — нарощування світової торгівлі продуктами харчування і медикаментами.
Нагадаємо, що найбільш популярними у світі є кукурудзяний, маніоковий, картопляний і пшеничний крохмаль. Картопляний крохмаль вважається найбільш якісним, оскільки він етерифікується до глюкозних залишків, тоді як з крохмалями зернових культур цього не відбувається.
Картопляний крохмаль використовують у різних галузях:
► харчова промисловість — кондитерська, хлібопекарська, харчоконцентратна, м’ясо-молочна галузі, виробництво продуктів дитячого харчування;
► хіміко-фармацевтична промисловість;
► для технічних цілей — паперова, текстильна та інші галузі промисловості, виробництво декстринів;
► реалізація споживачам у роздрібних торговельних мережах.

Минуле і сьогодення

За часів Радянського Союзу на території України працювало понад 20 крохмальних заводів, але пізніше, з появою на ринку дешевого імпорту та масованої контрабанди, галузь не витримала конкуренції. Українська крохмальна галузь лише в останні 15 років почала відновлюватися.

Крохмальна справа: закрити не можна відкрити

Піонером цього процесу стало ПБП «Вимал», яке працює на крохмальному ринку з 1992 року. Дещо пізніше від ПБП «Вимал», яке переробляло 100 т/доба картоплі, започаткувало виробництво ПП «Левона» (потужність переробки картоплі 150 т/доба). Ще трохи пізніше, у 2000-х роках з’явилися ТОВ «Крохмалопродукти України», яке може переробляти 150 т/доба картоплі. Останнє було створено для утилізації некондиції від виробництва чіпсової продукції. Зовсім недавно у Чернігівській області на базі ТОВ «Інтерагросистема» (лінія з виробництва картоплі фрі. — Ред.) було побудовано невеликий крохмальний завод «Агроінтех» (50 т/доба переробки картоплі), який спеціалізується на переробці залишків «Інтерагросистеми». У власності агрохолдинга «Континентал Фармерз Групп», який сформований на основі активів «Мрія Агрохолдинг» та агрохолдинг «Агро Л В Лімітед», у 2019 році планували поновити роботу раніше потужного крохмального заводу (600 т/доба картоплі).

Дослідження ITC Trade map і дані Української асоціації виробників картоплі (УАВК) свідчать, що попит у 2019 році на внутрішньому ринку становив 9 300 т крохмалю, тоді як пропозиція сягала 10 250 т, у 2018 році ці показники були 8 650 і 9 400 відповідно.

«Пропозиція перебільшувала попит, тому можна і потрібно було думати про експорт. Тоді ПБП „Вимал” заговорив про створення торгового дому, який би експортував під спільним брендом „Україна” картопляний крохмаль, а на самій упаковці додатково вказувалася б інформація про завод-виробник. Але цього не сталось, незважаючи на те, що „Вимал” побудував і запустив у 2019 році перший повністю роботизований завод із виробництва крохмалю в Східній Євразії», — розповідає Оксана Руженкова, виконавчий директор УАВК.

Основна проблема

Побудувати потужні, сучасні заводи, встановити виробничі лінії – це важливо, але головне — наявність сировинної бази.
«Питання не в тому, скільки Україна вирощує картоплі – обсяги значні. Але це не сировина для заводу з виробництва крохмалю. Потрібно одночасно працювати паралельно у двох напрямках: будувати потужності виробництва з переробки, а ще раніше, за 2 роки до цього, запустити проекти з вирощування картоплі з високим вмістом крохмалю. ПБП «Вимал» хоче переконати українських картоплярів, що переробка картоплі саме на крохмаль є економічно доцільною. Якщо вони опанують вирощування крохмальних сортів картоплі, то отримають стабільний, хороший заробіток з 1 га промислової картоплі. Свою частину зобов’язання ми виконали — побудували новий сучасний крохмальний завод, потужністю 1440 т/доба. А от картоплярі, серед яких пропагувалася ця ідея, із різних причин не виявили прихильності до проекту. Зазначу, що наш новий завод є не лише високопродуктивним, а виробляє крохмаль світової якості“, — розповів Сергій Самоненко, директор крохмального завода «Вимал».
Чому картоплярі, отримавши зареєстровані в Україні спеціальні крохмальні сорти картоплі селекції Europlant (Німеччина) та Agrico (Нідерланди), не стали постачати картоплю на переробку? Відповідь проста: восени 2019 року, через ажіотаж і зменшення пропозиції картоплі на внутрішньому ринку внаслідок посухи, вирощену з крохмальних сортів картоплю виробники реалізували на базарах під виглядом звичайної столової.
Сезон 2019/2020 року як для українських і картоплярів, і виробників крохмалю через погодні умови був не найкращим. «За умови дефіциту промислової картоплі Україна торік побачила найвищу за останні 10 років ціну. В свою чергу, галузь переробки картоплі на крохмаль виявилася відкинутою в своєму розвитку на кілька років назад. Нам довелося платити на 30−40% більше за сировину вітчизняної картоплі, тоді як закупівельні ціни в Польщі, Данії, Німеччині були суттєво нижчими», — пояснив Сергій Самоненко.
Ціна на сировину картоплі для виробництва крохмалю залежить від вмісту у ній крохмалю: чим вищий відсоток — тим вона дорожча.
Картоплю умовно ділять на 4 категорії:
► до 12% крохмалю,
► 12−15% крохмалю,
► 15−18% крохмалю,
► від 18% крохмалю.
Відповідно пропонують 4 цінових категорії закупівлі сировини, про які завчасно попереджають виробників. Залежно від крохмалистості переробне підприємство платить виробнику 1,5−5 грн/кг.

Неочікувана допомога

У момент скрути крохмальщикам допоміг суміжній бізнес — виробництво чіпсів. На ринку крім наявних заводів Mondeliz (ТМ «Чіпси Люкс») і ТОВ «Клуб чіпсів» (ТМ Cheetos) з’явилася компанія PepsiСo, яка побудувала в Україні підприємство з виробництва картопляних чипсів Lay’s®. Виробники картоплі розширили посівні площі під чіпсові сорти. Не вся картопля була бездоганної якості, частину матеріалу відправляли на завод із виробництва чіпсів, а «некондицію» — на крохмальні заводи. У чіпсових сортах картоплі набагато вищий вміст крохмалю (14−17%), ніж у столових сортах (9−13%). Чим вищий вміст крохмалю — тим вищий вихід продукції, меншими є зношування обладнання і затрати на електроенергію.

Сировина: вітчизняна VS імпортна

Протягом останніх двох років, щоб не зупиняти крохмальні заводи, сировину довелося закуповувати у Білорусії. «Для нормального завантаження виробничих потужностей ТОВ «Крохмалопродукти Оране», а це в середньому 500 т/місяць крохмалю, нам потрібно купувати 3−4 тис. т сировини. Такої кількості до нас не надходило в жоден сезон. Найкращі показники по поставці сировини завжди бачимо в жовтні-грудні, коли картоплярі масово сортують картоплю перед закладкою її в сховища. Сировини однозначно бракує. Особливо дефіцит відчувався до жовтня 2019 року і весною 2020 року. Зазвичай крохмальні заводи починають сезон переробки наприкінці липня, а торік ми побачили перші поставки аж у жовтні.

Крохмальна справа: закрити не можна відкрити

— У грудні 2020 року ми спробували закуповувати імпортну сировину. Зокрема, придбали дві машини (40 т) картоплі з Білорусії. Якість білоруської картоплі була кращою за картоплю, яку здає на переробку вітчизняний картопляр. Крохмальність у білоруської картоплі була вища. Також на переробку нам давали картоплю і білоруські підприємства, які закупили її деінде (зазвичай РФ. — Ред.) і надлишок не змогли перепродати. До речі, нам пропонували картоплю з Тульської області РФ вартістю близько 0,40 грн/кг! Що це за картопля не знаю, але такої ціни в Україні не може бути взагалі, — розповів Володимир Святюк, засновник ТОВ «Крохмалопродукти Оране».
Також закуповував імпортну сировину, зокрема у Білорусії, крохмальний завод «Вимал», про що згадував Сергій Самоненко. За його словами, коштувала білоруська сировина, як і вітчизняна, — 0,20 грн/% крохмалю в 1 кг картоплі.
Не всі крохмальщики орієнтувалися на імпортну сировину. Від цієї ідеї відмовився ТОВ «Агроінтех». «Крім залишків від виробництва картоплі фрі, ми купуємо звичайну картоплю у фермерських господарств у межах Чернігівської та Сумської областей. А ось імпортну сировину навіть не пробували закуповувати, бо не знаємо її якості. Найбільш активно надходить сировина у вересні-жовтні, коли починається масова копка і не всі виробники мають достатньо сховищ для зберігання картоплі. Саме тоді її переробникам найвигідніше купувати. Іноді господарства, розуміючи, що сезон був неурожайним, не хочуть знижувати відпускні ціни на картоплю і приберігають її в надії, що зимою реалізують за шалені гроші. Але на внутрішньому ринку з’являється імпортна картопля і господарства, не отримуючи бажаного прибутку, в кращому випадку повертаються до осінніх цін. У цьому випадку їм доводиться витрачатись на зберігання та на мрії“, — пояснила Лариса Кашуба, директор ТОВ «Агроінтех» (до речі, підприємство виставлено на продаж. — Ред.).

Імпортний і дешевий

Ще один нюанс, про який варто згадати, поява на внутрішньому ринку у 2020 році більш дешевого імпортного крохмалю, особливо з Білорусії та Польщі. Його завозять в Україну трейдери та активно демпінгують. Якщо український крохмаль наразі коштує 22−26 грн/кг, то білоруський — 17−18 грн/кг.
Українські крохмальні заводи не можуть реалізувати виготовлену в сезоні-2019/20 продукцію. Основними споживачами картопляного крохмалю є виробники м’ясних делікатесів, а у період карантину вони скоротили своє виробництво через падіння споживчого попиту на ковбасні вироби. Відтак склади деяких крохмальних заводів залишаються заповненими. «Попит на крохмаль від виробників м’ясопереробної галузі зменшився. З січня 2020 року відчувалися депресивні нотки в українській економіці. Підприємства з виробництва м’ясопродуктів почали зменшувати обсяги виробництва. Картопля та крохмаль не єдині продукти, які зазнали тиску з боку імпортних виробників», — відзначає Володимир Данилович.
За словами Лариси Кашуби, 2019 року «Агроінтех» виготовив набагато менше крохмалю, ніж у попередні роки. «Нам довелося зменшити обсяги виробництва через велику собівартість крохмалю. Для прикладу, у 2018 ми реалізували крохмалю на суму 4,4 млн грн (без ПДВ), а у 2019-му на 4,1 млн грн (без ПДВ). Тому у квітні 2020 року ми продали все, що виробили, а це лише 200 т крохмалю, хоча виготовляли 2018 року 1600 т, а 2019 року — 600 т. Зараз наші складські приміщення порожні», — поділилася вона.

Без надії сподіваюсь

На перший погляд, ситуація не така вже й погана — заводи працюють, закуповується сировина, трохи пробуксовує ринок збуту. Відтак виробники крохмалю із оптимізмом дивляться у майбутнє, правда, не з таким юнацьким запалом, як 20−30 років тому.
— Раніше ми думали, що зможемо об’єднати картоплярську спільноту. Мріяли зробити Україну зразковим майданчиком для вирощування картоплі та її переробки. Але цей план перейшов у реалістичну площину — життя виявилося більш складним. Сподіваюсь, що будемо йти до підвищення продуктивності праці, високої урожайності та формуватимемо свій ринок. Сподіваюсь, що через десятиліття у нас буде сучасна модель, за якою буде розвиватися картоплярство та переробна галузь, — говорить Сергій Самоненко.
— Картопляний крохмаль користується популярністю, але він є дорожчим за кукурудзяний. Крохмальний ринок дуже відкритий. Він регулюється тільки самим ринком. Тут немає ніяких законодавчих обмежень. Часто один рік вимагає від нас одних дій, наступний — інших. Можливо наступного року відчуємо зниження конкурентності українських картоплярів. Якщо буде перевиробництво картоплі в сезоні-2020, то знизимо закупівельні ціни — на ринку завжди виживає сильніший. Щоб потужності працювали, слід виробляти не тільки монопродукт. Переробнику також потрібно диверсифікувати бізнес і займатися не лише переробкою картоплі, — зазначила Лариса Кашуба.
— Сьогодні проблема не у виробництві – Україна може забезпечити себе необхідною кількістю картопляного крохмалю. Проблема у збуті – тут ціна відіграє основну роль. Для підтримки вітчизняного виробника необхідні продумані державні програми. Чиновники мають звернути увагу на виробника картоплі, а не дивитись виживе він чи ні, — резюмував Володимир Святюк.
Картоплярі щиро сподіваються на надання державної підтримки розвитку промисловому картоплярству в 2021—2025 роках і на те, що це стане справжнім поштовхом для відродження галузі.

Цікаво, або мріялося та не склалося

2019/2020 року крохмальну лінію на ТОВ «Левона» спочатку призупинили, а потім порізали на метал, бо не побачили від виробників поставку сировини картоплі до кінця жовтня. У 2018-му і 2019-му агрохолдинг «Контінентал Фармерз Груп» активно вивчав питання не лише запуску доволі інноваційного і потужно крохмального заводу, що належав агрохолдингу «Мрія», а й досліджував перспективу будівництва підприємства з переробки крохмалю на екологічно чисте пакування. Їхні аналітики зібрали інформацію по всім наявним в Європі подібним заводам і презентували власникам.

Крохмальна справа: закрити не можна відкрити

До речі, у Швеції в 2018 році була розроблена технологія виробництва пластика з крохмалю, термін розкладання у природі якого становить три місяці. Сьогодні в Швеції та Норвегії працюють два заводи з виробництва крохмального пластику. У Німеччині на базі двох функціонуючих заводів із виробництва пластикового посуду та пакувальних матеріалів встановлено лінії з виробництва еко-продукції з картопляного крохмалю. У Польщі на базі одного з крохмальних заводів налагоджують виробництво поліетилену, який використовуватимуть у харчовій промисловості.

 

Іванна Курас, Agravery.com
Отримуйте поради і коментарі СкаЖених агрономів оперативно в нашій групі на Facebook, читайте новини в Twitter, на каналі в Telegram, завантажуйте додаток в AppStore і Google Play, підписуйтесь на нас в Instagram та переглядайте відео на YouTube.